Майстер клас

На тему:

«Методи заохочення до роботи на уроках математики»

Підготувала:

Фонта Олеся Василівна

Вчитель математики та інформатики

Солотвинської загальноосвітньої школи №1

Зміст

1. Вступ

2. Теоретична частина

3. Практична частина

4. Висновки

Вступ

  Сучасне суспільство пред'являє особливі вимоги до особистості, яка повинна бути всебічно розвинена в різних напрямках, тому головне завдання системи освіти –  сприяти  та забезпечувати умови для всебічного розвитку дитини як цілісної особистості, яка не тільки зможе адаптуватися до ритму сучасного життя, але й зможе самостійно приймати рішення, відповідати перед собою та суспільством. Основним завданням вчителя є сприйняття креативності учнів, створення умов для самонавчання та саморозвитку. На це націлюють освітян останні нормативні документи. Креативність визначається як «творчі можливості людини, що можуть виявлятися в мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, характеризувати особистість в цілому або її окремі сторони. Креативність розглядається як найважливіший і відносно незалежний фактор обдарованості.

 Реалізувати  завдання розвитку креативності учня на уроках математики, з огляду на специфіку предмету, я вважаю, можливо, лише максимально спонукаючи учнів бути не спостерігачами, а активними учасниками того, що відбувається на уроці, залучаючи їх до спільної діяльності в процесі пізнавального пошуку. Це я вважаю головною, стратегічною лінією своєї діяльності. Учитель здійснює супровід учнів, дає певні рекомендації, спонукає їх до творчої діяльності, демонструє певний спосіб дій. Креативне навчання передбачає індивідуально-орієнтовану роботу вчителя з учнями. Першочерговою задачею є розвиток у школярів здібностей до самостійного формування нових знань, умінь, способів дій. Головним фактором креативного навчання є ініціативність учнів.

  Практика показує, що процес формування умінь і навичок може бути набагато результативнішим, якщо навчання організоване у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності вчителя і учнів, взаєморозумінні, єдності інтересів і прагнень всіх учасників навчального процесу і має на меті особистісний розвиток учнів. Саме таке навчання підносить інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює її активність, творчість, гідність і самосвідомість. Вчитель виступає як організатор, більш досвідчений товариш, що знає і розуміє потреби, інтереси та можливості кожної  дитини.

Працюючи над проблемою  розвитку креативності учнів на уроках математики, використовую традиційні та нестандартні форми та методи, розширяю її застосуванням інноваційних технік навчання.

Теоретична частина

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю — я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, стаю майстром.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розповісти.

Кредо інтерактивного навчання

Сьогодні в умовах науково-технологічного прогресу перед сучасним вчителем постає низка проблем: в умовах традиційного навчання учні пасивно сприймають інформацію, не вміють застосовувати отримані знання на практиці, самостійно здобувати потрібну інформацію.

Особливо з цими проблемами зустрічається сільська школа, тому для заохочення учнів до вивчення математики, для активізації їхньої пізнавальної активності потрібно знаходити новіші та ефективніші методи і форми навчання,  використовувати нестандартні форми роботи, що забезпечують розвиток особистості кожного учня.

Пошук ефективних методик доцільно зупинити на інтерактивних методах, що сприяють самореалізації школярів, створенні комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Для успішного застосування інтерактивних технологій на уроках математики вчитель має пам’ятати вимоги щодо їх реалізації:

-                                інтерактивне навчання – це засіб для досягнення атмосфери співробітництва в класі;

-                                інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і вчителя;

-                                необхідно провести особливе, організаційне заняття, на якому разом з дітьми створити «правила роботи в класі», налаштувати їх на взаємодію;

-                                без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати;

-                                на одному занятті використовувати лише одну, максимум дві технології;

-                                учні повинні готуватися до інтерактивного уроку, самостійно виконувати певні підготовчі завдання;

-                                після проведення інтерактивної вправи обов’язково обговорити її результати, акцентуючи увагу на основних моментах опрацьованого матеріалу;

-                                в кінці уроку слід провести самостійну роботу, для перевірки рівня засвоєння матеріалу;

-                                вчителю слід особливо уважно готуватись до інтерактивного уроку: добре продумати матеріал, мотивацію роботи, хронометраж уроку, ролі учасників, критерії оцінювання, способи підтримки дисципліни.

Інтерактивні методи навчання сформулювали низку цікавих правил і для школярів:

-                                кожна думка важлива;

-                                не бійся висловитись;

-                                ми всі – партнери;

-                                обговорюємо сказане, а не людину;

-                                обдумав сформував, висловив;

-                                кажи чітко, ясно, красиво;

-                                вислухав, висловився, вислухав;

-                                наводь тільки обґрунтовані докази;

-                                умій погодитись і не погодитись;

-                                важлива кожна роль.

Найбільш ефективними будуть:

 «Велике коло»

 «Мікрофон»

«Так-ні

 «Мозковий штурм»

«Навчаючи - учусь» - використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість учням взяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу підвищує інтерес до вивчення математики.

«Займи позицію»

Ці методи формують у дітей пізнавальні інтереси, розвивають кмітливість, творчість, привчають до чіткого і логічного висловлення думки і швидкого прийняття рішень. Краще їх застосовувати для актуалізації опорних знань, підбиття підсумків уроку.

«Робота в парах», коли учні працюють в парах, а результат роботи озвучують для всього класу.

 «Робота в трійках» (ускладнена робота в парах).

«2+2=4», кожні дві пари працюють і дійшовши до певного рішення об’єднуються з іншими та діляться набутим.

Ці види роботи відносяться до групових. Вони передбачають спільну роботу декількох учнів або груп, спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв'язків, розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша, знайти помилку;

 При роботі в групах в учнів з’являється почуття відповідальності за всіх, кожен учень намагається працювати краще, адже буде оцінюватись робота всієї групи. Такі методи доцільно використовувати при доведенні теорем, вивченні властивостей і ознак геометричних фігур, розв’язанні більш складних задач. Атмосфера доброзичливості, заохочення під час обговорень, підтримка сором'язливих дітей під час таких вправ зумовлює розумову й емоційну розкомплектованість учнів, знижує страх перед можливими помилками, сприяє розвитку вміння аргументувати.

   Один із ефективних шляхів розвитку в учнів зацікавленості у навчанні математики,  розвитку їх творчих схильностей є гра. У процесі гри чудовий світ дитинства поєднується з прекрасним світом науки, до якого потрапляють учні. Ігри дуже добре поєднуються із "серйозним"  навчанням, зацікавившись, діти не помічають, що навчаються, поповнюють свої знання, уміння і навички, розвивають увагу, мислення, самостійність. Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню креативної особистості сприяє оволодіння спеціальними способами, вироблення яких можливе в процесі гри. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань,  переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування.

Структурні складові дидактичної гри – дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.

Наприклад, в 5 класі для покращення навичок обчислень я використовую гру «Найкращий рахівник». В залежності від теми вдома кожен учень повинен підібрати по 3-4 приклади для усної лічби. Клас поділяється на декілька груп. В кожній групі вибирають «рахівника», який буде відстоювати гідність  своєї групи (команди). Приклади для усної лічби пропонують «рахівнику» члени інших груп (команд) доти, поки він не припуститься помилки. Потім його змінює інший учень тієї ж команди, і гра продовжується. Число «рахівників» для кожного туру і кількість турів визначає вчитель, це залежить від запланованого на гру часу. Перемагає та команда, в якій найменша кількість «рахівників» виконала найбільшу кількість вправ. Серед «рахівників» також може бути встановлена особиста першість. Застосування дидактичних ігор  для молодших школярів як найкраще відповідають їх особливостям психічного розвитку.

   У процесі гри реалізується зв‘язок головної ролі вчителя й самостійності учнів, ураховуються вікові та індивідуальні особливості учнів, виконуються принципи наочності, доступності результатів, оскільки навчальна гра забезпечує більш міцне закріплення знань, дозволяє  удосконалювати набуті знання, вміння та навички.  Інтерес і задоволення – надзвичайно важливі психологічні ефекти гри. Гра приваблює поставленою задачею, труднощами, котрі необхідно подолати, а потім і радість відкриття, відчуття подоланої перешкоди.

Методом заохочення до співпраці на уроках математики вважаю застосування комп'ютерних презентацій для ілюстрації задач - при записі умови, звичайно ж і для геометричних побудов і т.д.

Алгоритм роботи вчителя при проведенні інтерактивного

уроку:

§  визначення доцільності використання інтерактивних прийомів саме на цьому уроці;

§  ретельний відбір та аналіз навчального матеріалу, у тому числі й додаткового (тести, приклади, ситуації, завдання для груп тощо);

§  планування уроку — етапи, хронометраж, орієнтовний поділ на групи, ролі учасників, запитання та можливі відповіді;

§  вироблення критеріїв оцінювання ефективності роботи груп, заняття;

§  мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації, наведення цікавих фактів тощо;

§  забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності та формування очікуваних результатів під час оголошення, представлення теми;

§  надання учням необхідної інформації для виконання практичних завдань за мінімально короткий час;

§  забезпечення засвоєння навчального матеріалу учнями шляхом інтерактивної вправи (на вибір учителя);

§  рефлексія (підбиття підсумків) у різних формах — індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія, у вигляді малюнків, схем, графіків тощо.

Орієнтовний розподіл часу між етапами інтерактивного

уроку:

1) мотивація — 5 %;

2) оголошення теми — 5 %;

3) інформування учнів —10-15 %;

4) інтерактивна вправа — 50-60 %;

5) рефлексія — 15-20 %.

Фрагмент уроку 1

6 клас Математика  

Тема уроку:         Розв’язування вправ на всі дії зі звичайними дробами

Мета уроку: узагальнити вміння виконувати вправи, що передбачають застосування правил додавання, віднімання, множення та ділення звичайних дробів,  використання властивостей додавання та множення при розв’язуванні задач;

розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити самооцінку, логічно мислити;

виховувати акуратність ведення записів, дисциплінованість

Тип уроку: узагальнення та систематизація знань, умінь, навичок.

Обладнання: мультимедійне обладнання, презентація

Хід уроку

І. Організаційний етап

ІІ. Перевірка домашнього завдання і оголошення теми

( Перевірка домашнього завдання відбувається за допомогою інтерактивного обладнання - презентації, з готовими відповідямии, висвітленими на екрані.)

ІІІ. Актуалізація опорних знань

 «Інтелектуальна розминка»

1. Який дріб називається звичайним?

2. Який дріб називається правильним, неправильним?

3. Назвіть основну властивість дробу?

4. Як додати (відняти) дроби з різними знаменниками?

5. Які дроби називаються взаємно оберненими?

6. Як помножити дріб на дріб?

7. Як поділити один дріб на інший?

8. Як перетворити звичайний дріб у десятковий?

ІV. Мотивація навчальної діяльності

V. Застосування знань, вмінь і навичок. Розв’язування вправ

Усні  вправи (екран)

         Часто для різноманіття роботи і кращого сприйняття матеріалу використовую інтегрцію між предметами і цікаву подачу задачі з розгадкою ключових слів. І невід'ємною частиною моїх уроків є різноманітні кросворди, які за допомогою інтерактивного обладнання мають цікавий вигляд.

 Фрагмент уроку 2

6 клас Математика  

Тема уроку:         Коло. Круг. Круговий сектор

Мета уроку: повторити відомості, які учні мають з початкової школи про коло; сформувати більш строге геометричне уявлення про коло, його елементи та співвідношення між ними; дати зміст поняття «довжина» кола і виробити вміння знаходити довжину кола за відомим радіусом або діаметром та розв'язувати обернену задачу, сформувати уявлення учнів про геометричну фігуру круг та поняття площі круга; навчити користуватися формулою S = πR² для розв'язування задач.

Тип уроку: засвоєння знань, умінь та навичок.

Обладнання: мультимедійне обладнання, презентація

Хід уроку

I. Перевірка домашнього завдання

Математичний диктант

Варіант 1 [2]

1.     Запишіть формулу, за якою обчислюється довжина кола, якщо відо­мий його радіус [діаметр].

2.     Обчисліть довжину кола, якщо довжина діаметра [радіуса] його 10 м [5 дм], число π округліть до сотих.

3.     Довжина кола 9,42 дм. Округливши число π до сотих, знайдіть діаметр
[радіус] цього кола.

4.     Діаметр кола більший за радіус кола на 7 см. [Радіус кола менший від
його діаметра на 14 дм]. Яка довжина кола? Число π виразіть звичай­
ним неправильним дробом.

II. Актуалізація опорних знань

1.     Під час перевірки результатів виконання диктанту повторюємо ос­новний зміст матеріалу попереднього уроку (уявлення про коло, радіус, діаметр кола; довжина кола і число я у вигляді десяткового та звичайного дробу).

2.     Окрім цього, слід ще повторити деякі поняття. Для цього виконуємо усні вправи:

1) Назвіть геометричні фігури, які ви бачите на рисунку:

Яка з них зайва?

2) Якою величиною характеризується будь-який відрізок? Які оди­ниці вимірювання довжини ви знаєте?

3) Якою величиною характеризується частина площини, що обме­жена сторонами квадрата? прямокутника? Які одинці вимірювання площі ви знаєте?

4) Обчисліть площу і периметр:

а) квадрата зі стороною 7 см;

б) прямокутника зі сторонами 7,5 см і 6см.

III. Засвоєння знань

@ Як і на попередньому уроці, розпочати треба з того, що повторити зміст поняття «круг» і показати різницю між цим поняттям і по­няттям «кола», тільки після цього знайомимо учнів з формулою площі кола і показуємо її застосування для розв'язування задач.

1.     Круг. Елементи круга

Накреслимо коло с центром в т. О і радіусом ОА = R = 3 см. Це коло поділить площину (аркуш) на 2 частини, одна з яких лежить зовні, а інша — всередині кола.

Тоді частина площини, що знаходиться все­редині кола разом із колом — круг, О — центр і R = OA — радіус.

2.     Площа круга.

         Дуже актуальним при поясненні матеріалу з геометричним змістом використовувати ілюстрації на екрані.

         На уроці можливо ознамойомити учнів ще з декількома тілами обертання.

Висновки

  В кожному класі є від природи обдаровані діти, але якщо вчитель не піклується постійно про їх розвиток, не подає їм достатньої роботи для розуму, то вони не зможуть відбутися, як творчі особистості. Одним з найбільш перспективних шляхів удосконалення навчального процесу є впровадження інноваційних технік інтерактивного навчання. Не замінюючи собою традиційних, вони розширюють їх межі і можливості, припускають практичне застосування знань з урахуванням конкретних умов, в конкретних колективах, з конкретними учнями.  Отже головна задача вчителя була і залишається постійною: розвивати креативність учнів. Але засвоєння будь-якого предмету починається зі свідомого інтересу до нього. Слід звертати увагу на завдання, які формують вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, виділяти головне, контролювати і планувати свою діяльність тощо. Ефективність креативної діяльності учнів підвищується при проведенні навчального практичного заняття. Цей вид роботи для учнів є найбільш творчим.

Інноваційні техніки навчання спрацьовують через осмислення учнем своєї діяльності, вона звернена до здібностей дитини перебудовувати свої дії, свій досвід, свої мотиви і потреби, що є важливим фактором у розв’язанні проблеми соціалізації освіти.

  Отже, для розвитку креативності учня  у процесі вдосконалення математичних знань  існують величезні можливості.

  Напрацьований  досвід з розвитку креативної особистості учнів дозволяє успішно вирішувати такі завдання: спостерігати за динамікою зростання у учнів зацікавленості самостійно здобувати знання; відстежувати та корегувати зростання питомої ваги учнів, що бажають приймати участь у науково-пошуковій діяльності різних рівнів; спостерігати за зміною особистих освітніх та виховних орієнтирів старшокласників.